Abstract
Система моніторингу атмосферного повітря в Україні переважно орієнтована на контроль хімічних і фізичних забруднювачів, недостатньо враховуючи біологічну складову атмосферного повітря, зокрема пилок рослин і спори мікроскопічних грибів. Метою роботи є оглядово-аналітичне обґрунтування доцільності інтеграції аеробіологічного моніторингу до національної системи моніторингу атмосферного повітря України на основі аналізу сучасних наукових джерел і європейського досвіду. Дослідження має оглядово-аналітичний та концептуальний характер. Аналіз виконано на основі публікацій, проіндексованих у Scopus, Web of Science, PubMed і Google Scholar, а також нормативно-правових документів. Для узагальнення матеріалів застосовано порівняльний і логіко-аналітичний підходи. Встановлено, що аеробіологічний моніторинг в Україні має фрагментарний характер і не інтегрований у державну систему моніторингу довкілля. Визначено основні нормативні, технічні та організаційні бар'єри його розвитку. На основі аналізу європейських практик обґрунтовано доцільність стандартизації методик, розвитку цифрової інфраструктури та інтеграції аеробіологічних, метеорологічних і екологічних даних. Наукова новизна роботи полягає у систематизації сучасних підходів до організації аеробіологічного моніторингу та розробленні концептуальної пропозиції щодо поетапної інтеграції аеробіологічних показників у державну систему моніторингу атмосферного повітря України з урахуванням європейського досвіду. Запропонований алгоритм є концептуальною моделлю, що потребує подальшої практичної апробації. Результати дослідження можуть бути використані як науково-методична основа для модернізації національної системи моніторингу атмосферного повітря.