Abstract
У роботі досліджено обмеження застосування радіолокаційних даних Sentinel-1 для виявлення поверхневих нафтових шлейфів у прибережних акваторіях. На основі порівняльного аналізу SAR-знімків та оптичних даних Sentinel-2 для акваторії Цемеської бухти (м. Новоросійськ) виявлено три режими відмов SAR: (1) деградація сигналу за умов сильного вітру; (2) формування хибнопозитивних сигнатур, подібних до нафтових шлейфів, внаслідок атмосферно-океанічних процесів за щільної хмарності; (3) маскування підтверджених оптичними даними нафтових шлейфів за умов термічної стратифікації приповерхневого шару. Показано, що оптичні дані Sentinel-2 забезпечують надійну верифікацію результатів інтерпретації SAR у всіх трьох режимах. Результати уточнюють межі застосування SAR-моніторингу та підтверджують необхідність мультисенсорного підходу як базового принципу супутникового спостереження морських нафтових забруднень.