Abstract
Сучасні технології опріснення та знесолення води (баромембранні методи, електродіаліз, іонний обмін) супроводжуються утворенням значних обсягів концентратів солей, що становлять 20–50 % від об’єму знесолених вод. Традиційні термічні методи їх утилізації є енергозатратними та економічно недоцільними, а захоронення осадів на звичайних полігонах заборонено. Єдиним виходом є переробка мінералізованих відходів з отриманням корисних продуктів, зокрема кислот та лугів. Проте ключовою проблемою залишається ефективне концентрування отриманих слабких розчинів кислот.
Встановлено, що в католіті відбувається закономірне зниження кислотності через відновлення водню, а в аноліті — накопичення сульфат-аніонів та зростання концентрації сірчаної кислоти. Однак, зростання кислотності в анодній камері не є пропорційним зниженню в катодній через побічний процес — окислення сірчаної кислоти до персульфатної (H2S2O8). При збільшенні анодної щільності струму вихід за струмом побічного продукту зростає. При концентруванні 10 %-го розчину вихід за струмом персульфатної кислоти сягнув 41,29 %, тоді як для сірчаної кислоти — лише 18,8 %. Дифузія сульфатів з католіту в анодну камеру через аніонну мембрану проходить ефективно. Проте, при підвищенні концентрації сірчаної кислоти в аноліті значно зростає вихід побічного продукту (персульфатної кислоти), що робить застосування даного методу у досліджених умовах недоцільним.