Abstract
У роботі проведено комплексну оцінку факторів, що визначають корозійну активність водно-нафтових сумішей, та досліджено ефективність їх інгібування алкілімідазолінами (C15–C20). Встановлено, що швидкість корозії сталі Ст3 у водно-нафтових середовищах у 2–4 рази нижча, ніж у чистих сольових розчинах, що пов’язано з гальмуванням кисневої деполяризації. Показано, що алкілімідазоліни забезпечують ступінь захисту до 88% при дозуванні 10–50 мг/дм3 у широкому діапазоні температур (20–85 °С) та кислотності середовища. В анаеробному середовищі, інокульованому сульфатредукувальними бактеріями, алкілімідазоліни забезпечували ступінь захисту сталі від біокорозії до 85,16%. Отримані результати свідчать про високу ефективність та можливість використання алкілімідазолінів як перспективних інгібіторів у нафтогазовидобувній та нафтохімічній промисловості.