Abstract
Досліджено правову оцінку екологічної шкоди, спричиненої руйнуванням Каховської ГЕС, у контексті міжнародного гуманітарного і кримінального права, кримінального права України, міжнародної відповідальності держав та механізмів репарацій. Проаналізовано можливості використання спільної природничо-наукової доказової бази в різних правових режимах та визначено межі її функціональної переносності. Обґрунтовано необхідність розмежування даних про фактично встановлені наслідки та інформації, доступної на момент прийняття відповідного рішення, а також окремого встановлення вини конкретних осіб, атрибуції поведінки державі, причинного зв’язку та обсягу компенсованої шкоди. Показано, що для визначення екологічних репарацій вихідний стан довкілля як база оцінки шкоди не обов’язково має збігатися з цільовим станом відновлення. Запропонований підхід може бути використаний для формування доказової бази щодо інших випадків масштабної екологічної шкоди під час збройних конфліктів.