Abstract
В Україні переважна більшість твердих побутових відходів (ТПВ), зокрема багатошарова полімерна упаковка, що практично не піддається традиційному переробленню, і далі захоронюється на полігонах. На цьому тлі використання полімерних відходів як заповнювача в цементних композитах є ефективним напрямом циркулярної економіки, що зменшує споживання природних мінеральних ресурсів.
Огляд літератури показує, що заміна до 10–20% об’єму заповнювача полімерними відходами помірно знижує міцність бетону, але підвищує його тріщиностійкість, пластичність і зменшує густину. Головним обмеженням такого рішення є низька міжфазна адгезія між полімерним заповнювачем та цементною матрицею. У праці обґрунтовано термомеханічний підхід (гаряче пресування та екструзія) до створення мінерального шару на поверхні несортованих полімерних відходів. Це покращує зчеплення й дозволяє включати до 15–30% полімерних відходів у бетонну композиційну суміш для ненесучих та теплоізоляційних елементів.
Запропонована термомеханічна модифікація дозволяє ефективніше залучати несортовані потоки пластикових відходів, частково долаючи проблему низької адгезії, та розширює можливості їх використання у бетонах із полімерним заповнювачем. Для остаточного підтвердження технологічної доцільності подальші дослідження мають бути зосереджені на комплексній оптимізації режимів оброблення, вивченні впливу геометрії екструдованих заповнювачів та оцінюванні довговічності таких матеріалів. Крім того, практичне впровадження таких цементних композитів потребує застосування чисельного моделювання їх напружено-деформованого стану та розроблення відповідної нормативної бази.