Abstract
Велику увагу автор приділив своїм вчителям, навів гарний приклад служіння лікарському покликанню на історії життя Альберта Швайцера – німецького філософа, музиканта, лікаря, богослова і місіонера, лауреата Нобелівької премії миру, що у 30 рокв вивчився лікаря і вирушив працювати до Африки. Там, у невеличкому селищі, на власні скромні кошти заснував лікарню. Переживши буремні роки Першої світової війни, ув’язнення і табори, він повернувся до Африки, відбудував зруйновану лікарню і до кінця життя приймав там пацієнтів, виступав із відозвами проти ядерних випробувань.
Далі автор аналізує багатогранну роль медичної сестри в системі взаємовідносин медичного персоналу і пацієнтів, наголошує на значущості цієї професії та відмінностях обов’язків медсестер в Україні та за кодоном.
Адже професія медичної сестри поєднує в собі надзвичайно велику кількість людських та ділових якостей, найважливішими з яких є доброта та емпатія. Коли людині потрібна допомога медичної сестри, то від неї чекають не лише медичних знань та професіоналізму, а і чуйного ставлення, співчуття і душевної теплоти. Важливими рисами медсестри також є нестандартність мислення, здатність до швидкої реакції та змога ефективно працювати в екстрених ситуаціях. У багатьох розвинених країнах традиційний підхід до професії медичної сестри, як до помічника лікаря, значно змістився у бік більшої самостійності, і, відповідно, більшої відповідальності. Медичні сестри відіграють все більшу роль при наданні висококваліфікованої допомоги пацієнтам.
У співпраці лікар-пацієнт велике значення належить саме пацієнтові, його емоціям, страхам, переживанням та сподіванням, особливо при онкологічних захворюваннях. Автор не з чуток знає та розкриває переживання пацієнта, пов’язані з усвідомленням онкологічного діагнозу, суперечливими бажаннями заперечити діагноз та підсвідомим непрактичним страхом перебування в онкологічному стаціонарі, жагучому прагненні до вилікування та позбавлення від хвороби.
Украй важливою і надзвичайно близькою для автора є тема паліативної медицини, основним завданням якої є покращання якості життя та полегшення страждань хворої людини. Професор Білинський детально описує проблему болю в онкологічних пацієнтів, можливості надання їм допомоги у спеціалізованих медичних установах, зокрема госпісних. Де перебувають тяжкохворі з прогнозованим летальним наслідком.
Ця тема нерозривно пов’язана з темою смерті онкологічних пацієнтів як трагічного настання фіналу боротьби за життя. Автор розмірковує над етаназією, коли лікар начебто не має бути бездіяльним, однак часом надмірні зусилля лікарів призводять до невиправданого продовження страждань термінальних хворих. Саме тому стосунки лікаря і хворого мають базуватися на правді.
Суть правди, її значення для лікарів, хворих та їхніх близьких як головного чинника чесних взаємин також сповна описані у книзі. Автор звертає окрему увагу на емоційну лабільність та невиправдані або безпідставні очікування пацієнтів та їхніх родичів, що врешті призводять до незадоволення та скарг.
Саме тому логічний та раціональний захист прав пацієнтів і лікарів є основою дружньої атмосфери та успішної діяльності медичної сфери загалом та онкології зокрема.
Окреме місце в книзі належить аналізові сучасних проблем і перспектив онкології як науки. Автор підкреслює, що зросла міграція молодих лікарів до найрозвиненіших країн світу призводить до регресу науки в країнах їхнього походження, зокрема в Україні.
Продовжуючи аналізувати онкологію як науку та грунтовно описуючи проблеми сучасної онкології, автор окремо наголошує на відповідальності науки перед суспільством, звертає увагу на наукову доброчесність, подеколи знівельовану певною комерціалізацією наукових пошуків. Професор Білинський виокремлює філософію як основу будь-якої науки і онкології зокрема, дискутує тотожність і відмінність таких одвічних філософських категорій, як істина і добро.
У своїй книзі професор Білинський розкриває філософську суть медичної професії та покликання медичних працівників як активної та патріотичної частини суспільства, наголошує на особливій відповідальності лікарів. Адже медики дарують здоров'я людям, рятують їх від найрізноманітніших хвороб. Тому образ медика в уяві багатьох людей пов'язаний з надією і захистом. Кажуть, що лікар – це посередник між людиною і Богом. І справді, у багатьох ситуаціях медпрацівник є останньою рятівною надією для хворого.
Саме тому лікарі мають бути елітою нації та активною частиною громадянського суспільства. Темі діяльності медиків в суспільному житті і русі опору впродовж багатьох періодів історії України присвячений окремий розділ книги. Сторінки пронизані цікавими прикладами з практики, що яскраво засвідчують значення викладених автором тез.
Отже, книга професора Бориса Білинського «Морально-етичні аспекти клінічної онкології» є вагомим внеском у медичну літературу, що дає змогу глибше усвідомити складні моральні та етичні аспекти клінічної онкології. Саме тому вона не лише відкриває нові горизонти для розуміння сучасної медицини, але й ставить перед читачем фундаментальні питання про роль лікаря, медичної науки та суспільства у вирішенні моральних дилем.