Abstract
У статті аналізується те, як США переходили від фактичного регулювання ринку віртуальних активів через правозастосовну практику Комісії з цінних паперів і бірж (SEC) до системного законодавчого регулювання цієї сфери. Актуальність теми зумовлена тим, що протягом 2017- 2025 років американський ринок цифрових активів фактично регулювався не законом, а сукупністю судових рішень щодо конкретних учасників ринку, і лише у 2024-2026 роках ця модель була замінена системним законодавством, а саме GENIUS Act про стейблкоїни та CLARITY Act про структуру ринку цифрових активів. Основна теза статті полягає в тому, що модель «регулювання через правозастосування» виявилася нежиттєздатною не лише через ринкові чи політичні причини, а насамперед через конституційно-правові обмеження: рішення Верховного Суду США у справах West Virginia v. EPA, Loper Bright Enterprises v. Raimondo та SEC v. Jarkesy істотно звузили межі адміністративної дискреції фінансових регуляторів і фактично унеможливили подальше застосування SEC цієї моделі до цифрових активів.
Послідовно розкрито, чому регулювання через накопичення судових прецедентів суперечить класичній моделі механізму правового регулювання, за якою нормотворення має передувати правозастосуванню, а також чому воно порушує принцип належного повідомлення (fair notice), який є складовою гарантій належної правової процедури (Due Process Clause), закріплених П’ятою поправкою до Конституції США. На прикладі справ SEC v. Ripple Labs та SEC v. Coinbase показано, що правова кваліфікація операцій із цифровими активами залежала не так від природи самого активу, як від конкретних обставин його пропонування та обігу, що істотно ускладнювало для учасників ринку прогнозування правових наслідків своєї діяльності. У статті також проаналізовано основні підходи сучасної американської доктрини до оцінки моделі «регулювання через правозастосування», а також наукову дискусію щодо можливості використання критерію децентралізації для правової класифікації цифрових активів.
На підставі аналізу законодавчих актів 2024–2026 років (GENIUS Act, CLARITY Act, а також попереднього законопроєкту FIT21) та спільної інтерпретації SEC і CFTC від 17 березня 2026 року обґрунтовується висновок, що формування системного законодавства у сфері цифрових активів значною мірою було зумовлене переглядом конституційно- правових підходів до визначення меж адміністративної дискреції федеральних регуляторів після відмови Верховного суду США від застосування доктрини «Chevron deference» та розвитку доктрини «major questions». Отримані результати дають підстави стверджувати, що для вдосконалення правового регулювання обігу віртуальних активів в Україні класифікація цифрових активів має визначатися безпосередньо законом до виникнення правозастосовних спорів, а не формуватися постфактум у процесі адміністративного чи судового тлумачення.