Abstract
Стаття є одним з найперших досліджень у вітчизняному науковому дискурсі застосування Верховним Судом системного підходу до вирішення податкових спорів в умовах воєнного стану. Він передбачає передусім застосування судом, як засвідчив аналіз судової практики, значно вищих, в порівнянні з попередніми, стандартів судового доказування, співмірних зі стандартами кримінального судочинства, оскільки йдеться про втручання публічного суб’єкта у тій чи іншій мірі у право приватної власності платника податків. За основу методології дослідження авторами обрано антропосоціокультурний, системний і феноменологічний підходи, а також загальнонаукові принципи до правопізнання.
На основі проведеного дослідження виснувано, що досвід Верховного Суду переконує, що застосування елементаристського чи системного підходу в судочинстві в кінцевому рахунку є проблемою його методології. Домінування у передвоєнний період елементаристського підходу до судочинства було одним із проявів ідеології та політики патерналізму та зводилося головно до абсолютизації принципу стабільності податкового законодавства всупереч процесуальній природі податкового права. Цей принцип застосовувався у відриві від принципу фіскальної достатності податкового законодавства, інших його принципів. Продемонстровано, що повномасштабна російсько-українська війна змусила українську державу в цілому та її інституції зокрема, з Верховним Судом включно, переосмислити цілі податкового права, а також засади аргументативного судового дискурсу щодо вирішення податкових спорів. Епіцентр цього дискурсу перемістився в умовах воєнного стану в бік системного підходу, який вимагає враховувати під час справляння правосуддя у податкових спорах дію усіх принципів податкового законодавства держави, взятих у їх органічній єдності та взаємозалежності. Системоутворюючим елементом системного підходу є мета правосуддя, яка полягає у забезпеченні верховенства права та справедливості судочинства. Обґрунтовано, що на відміну від елементаристського підходу до судового вирішення податкових спорів, квінтесенцією якого є оцінка та зважування Судом юридичних фактів, які репрезентують правові позиції платників податків і контролюючих органів, системний підхід передбачає зміщення аргументативного судового дискурсу в бік схоплення ним контраверсійних юридичних смислів у сфері взаємодії платників податків та контролюючих органів. Розкрито, що під юридичними смислами у податкових спорах Верховний Суд зазвичай розуміє унормовану нормами податкового права взаємодію прав та законних інтересів платників податків і компетенції та повноважень контролюючих органів.