Abstract
У статті досліджуються актуальні проблеми забезпечення інформаційних прав та інформаційної безпеки людини в Україні в умовах цифрової трансформації суспільства, активного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, посилення гібридних загроз та формування нового цифрового середовища реалізації прав і свобод особи. Обґрунтовується, що інформаційні права людини у сучасному цифровому середовищі набувають комплексного характеру та охоплюють не лише право на доступ до достовірної інформації, свободу вираження поглядів і поширення інформації, але й право на приватність, захист персональних даних, інформаційну автономію, безпечне використання цифрових технологій та захист від незаконних або маніпулятивних інформаційних впливів.
Визначено, що цифровізація суспільних процесів, незважаючи на значні переваги для розвитку економіки, освіти, державного управління, соціальної та військової сфери, створює нові правові, технологічні та соціальні ризики для реалізації інформаційних прав людини. Особливої актуальності набувають питання правомірності збору, обробки та використання персональних даних, захисту приватності особи в інформаційному просторі, формування цифрових профілів користувачів, застосування технологій великих даних (Big Data), алгоритмічного аналізу поведінки користувачів соціальних платформ, використання штучного інтелекту та забезпечення прозорості процесів обробки даних.
Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання, зокрема системний, формально- юридичний, порівняльно-правовий та прогностичний методи, що дозволили здійснити комплексний аналіз сучасних викликів та загроз у сфері забезпечення інформаційних прав людини.
Проаналізовано вплив воєнних загроз на стан забезпечення інформаційної безпеки в Україні, зокрема проблеми поширення дезінформації, згенерованого інформаціного продукту, проведення інформаційно- психологічних операцій, штучне обмеження доступу до інформації та порушення інформаціної автономії людини. Доведено, що сучасна модель забезпечення інформаційної безпеки має базуватися на поєднанні правових, організаційних, технологічних та освітніх механізмів. Наукова новизна дослідження полягає у формуванні комплексного підходу до розуміння інформаційних прав людини як об’єкта правового захисту в умовах цифрової трансформації та обґрунтуванні необхідності створення превентивної моделі правового регулювання інформаційних ризиків. Обґрунтовано необхідність формування системного підходу до державної політики у сфері забезпечення дотримання інформаційних прав та безпеки людини, удосконалення законодавства України відповідно до європейських стандартів та впровадження ефективних механізмів оцінювання інформаційних загроз.