Abstract
За 52 місяці з початку «великої війни» наша держава, перетворилася на достатньо помітний оборонний та безпековий суб’єкт як мінімум європейського масштабу з багажем відповідного досвіду та практик, яких явно бракує зараз та ще довго не вистачатиме нашим західним партнерам. Такий стан речей мав би сприяти давно задекларованим євроінтеграційним намірам України. Однак існують значні перешкоди щодо їх втілення у життя. Причинами цього стають цілий комплекс нерозв’язаних проблем – починаючи з досить суперечливих та непослідовних дій представників передусім вищого й центрального вітчизняного керівництва, та завершуючи дедалі очевиднішим і малоприхованим небажанням наших окремих західних партнерів бачити Україну серед країн Євросоюзу, а тим більше НАТО. Також необхідно зважати на сучасну кризу світопорядку та детермінованого нею низького рівня міжнародного правопорядку, що неминуче спонукає до зміни системи діючих основних міжнародних інститутів у сфері міжнародної безпеки (ООН, ОБСЄ, НАТО), а також заміни існуючої моделі однополярного світу. Найбільш прийнятий варіант такої трансформації – запровадження багатополярного світопорядку, де основними «гравцями» виступатимуть США, ЄС та КНР. Для цього Євросоюзу необхідно суттєво підвищити свою міжнародну суб’єктність, що досягається шляхом реформування, яке обов’язково має включати розширення оборонних спроможностей ЄС. Реалізація безпекового потенціалу в рамках оновленого Євросоюзу значно підвищить перспективи євроінтеграційних прагнень України. Це особливо актуально з огляду на те, яке місце наша держава зараз посідає серед європейських країн за рівнем оборонних можливостей та бойового досвіду. Констатується, що наші євроінтеграційні наміри зможуть успішно втілитися в життя лише за умови відмови від збанкрутілої пострадянської державної моделі. Необхідно запровадити принципово нову, цивілізаційну парадигму з безумовним пріоритетом суспільних інтересів над приватно-клановими. Це дозволить поступово збільшити оборонно-безпекову, політичну та економічну вагу України спочатку на європейському континенті, а згодом – і в загальносвітовому масштабі.