Abstract
Статтю присвячено комплексному дослідженню системи міжнародно- правових стандартів регулювання воєнного стану, визначенню її сутності, структури та основних характеристик, а також аналізу особливостей їх імплементації у національне законодавство України. Розглянуто теоретичні та практичні аспекти застосування міжнародних стандартів під час запровадження особливих правових режимів у демократичних державах світу.
У роботі здійснено аналіз нормативно-правового визначення воєнного стану, закріпленого у статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та статті 1 Закону України «Про оборону України». Встановлено, що воєнний стан є особливим правовим режимом, який передбачає надання додаткових повноважень органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування з метою відвернення загроз національній безпеці, відсічі збройній агресії та забезпечення територіальної цілісності держави. Водночас такий режим допускає тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод громадянина в межах, визначених законодавством і міжнародними зобов’язаннями держави.
У статті досліджено положення Женевських конвенцій 1949 р. та Віденської конвенції 1969 р., як фундаментальних джерел міжнародного права, що формують стандарти поводження з цивільним населенням, військовополоненими та іншими категоріями осіб під час збройних конфліктів. Наведено приклади правового регулювання воєнного стану у демократичних державах світу, що дозволило визначити спільні тенденції застосування міжнародно-правових стандартів у національних правових системах. На підставі аналізу наукових підходів сучасних правознавців сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері правового режиму воєнного стану відповідно міжнародним стандартам.