Abstract
Статтю присвячено дослідженню ролі агентств Європейського Союзу у зовнішній діяльності ЄС та співпраці з третіми державами. Актуальність теми зумовлена тим, що агентства ЄС дедалі частіше беруть участь не лише у внутрішньому адміністративному врядуванні Союзу, а й у поширенні стандартів, процедур і практик ЄС за межі його держав-членів. У сучасних умовах зовнішня діяльність Європейського Союзу реалізується не тільки через класичні дипломатичні та договірні механізми, а й через спеціалізовану адміністративну співпрацю, технічну допомогу, інформаційний обмін, участь у програмах ЄС та поступове залучення третіх держав до секторних режимів Союзу. Саме тому агентства ЄС стають важливими інструментами зовнішнього адміністративного впливу Союзу.
У статті обґрунтовано, що зовнішній вимір діяльності агентств ЄС є проявом ширшого процесу external governance, у межах якого Союз впливає на треті держави через нормативне наближення, адміністративну співпрацю, технічну допомогу, інформаційний обмін та участь у спільних програмах. Особливу увагу приділено правовим формам співпраці агентств ЄС із третіми державами, зокрема міжнародним угодам, робочим домовленостям, адміністративним arrangements, участі у програмах ЄС, обміну інформацією, навчанню, експертним консультаціям та технічній підтримці. Розглянуто діяльність Frontex, Europol, EASA, EMA, EFSA, ENISA та EUAA у контексті зовнішньої співпраці.
Показано, що агентства ЄС виконують у зовнішній діяльності не самостійну дипломатичну функцію, а спеціалізовану адміністративну роль, яка має бути узгоджена з установчими договорами, компетенцією інституцій ЄС, принципом інституційного балансу, вимогами підзвітності, судового контролю та захисту основоположних прав. Окремо підкреслено, що зовнішня співпраця агентств ЄС у сферах прикордонного управління, правоохоронної взаємодії, міграції, кібербезпеки та обміну персональними даними потребує особливої уваги до правових гарантій, прозорості й відповідальності.
Зроблено висновок, що співпраця третіх держав з агентствами ЄС сприяє поступовому включенню таких держав до правового та адміністративного простору Союзу. Для України ця проблематика має особливе значення, оскільки участь у формах співпраці з агентствами ЄС може стати важливим інструментом євроінтеграційної трансформації публічного адміністрування, підвищення інституційної спроможності та практичної імплементації acquis ЄС.