Abstract
У статті розкрито нормативно-правове забезпечення розв’язання проблем зміни клімату. Проаналізовано зміст основних міжнародно-правових актів, що регулюють питання зміни клімату, та організаційні структури, котрі пов’язані з ними, зокрема кліматичні конференції й Міждержавну групу експертів зі зміни клімату (МГЕЗК). Простежено вплив міжнародних конференцій на прийняття міжнародно-правових документів, які ставили за мету розв’язання глобальної проблеми зміни клімату. Особливу увагу приділено спеціальній резолюції ООН «Збереження глобального клімату для теперішньої та майбутньої діяльності людини», Всесвітній кліматичній програмі, Всесвітній програмі досліджень клімату, Віденській конвенції про охорону озонового шару, Монреальському протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, Базельській конвенції про контроль за трансграничним переміщенням небезпечних відходів та їх видаленням, а також Рамковій Конвенції ООН про зміну клімату, Кіотському протоколу до Рамкової конвенції й Паризькій кліматичній угоді.
Уважаємо, що потрібно враховувати: кліматична політика здійснюється на різних рівнях – від місцевого до глобального, – а відтак потребує нормативно-правового та організаційного забезпечення розв’язання проблем зміни клімату на всіх цих рівнях, що має перетворюватися на інструментарій прийняття колективних рішень, пошуку компромісів, котрі задовольняють усі сторони переговорів щодо кліматичних змін.