Abstract
У статті здійснено аналіз невоєнних методів впливу в гібридній війні. Зазначено, що в гібридній війні поряд із регулярними й нерегулярними військовими діями використовують технології створення псевдореальності, які формують бажану для агресора «картину дійсності» у свідомості споживачів інформації. Найпотужнішим інструментом такого невоєнного методу є медіа, які в сучасних умовах використовують як новітню інформаційну зброю масового враження, що спроможна формувати й трансформувати громадську думку в напрямі, бажаному для агресора. Невоєнні методи ведення гібридної війни здатні зрівняти технологічну перевагу будь-якої армії; у процесі прийняття рішень невоєнні методи спроможні змістити акцент із військової площини в етичну й моральну. Як наслідок, створюється ситуація хаосу, коли важко визначити переможця й розмежувати правду й брехню. Одними з найпоширеніших маніпулятивних медіа-технологій є маніпулювання соціологією, темами, часом, порядком, гостями. Визначено чинники, які в Україні уможливлюють використання медіа як зброї.
Зазначено, що на кожному етапі гібридної війни застосовують специфічні методи медіа-впливу, які сприяють досягненню стратегічних цілей агресора. Зокрема, хакерські атаки, медіа-віруси, медіа-активізм, твітер-шторм, фейкові новини, інформаційний шум належать до арсеналу сучасної потужної інформаційної зброї. На етапі латентного розгортання конфлікту вони формують сприятливе інформаційне й психологічне поле для подальшої агресії; на етапі розгортання конфлікту вони є засобом дестабілізації суспільства й виправдання агресії благородними цілями захисту «скривджених»; на етапі відкритої агресії забезпечують ефективну інформаційну підтримку легітимізації офіційних військових дій, створення образу визволителя для агресора.
У статті наголошено, що подолати загрози негативного медіа-впливу, зокрема й у період гібридної війни, можна завдяки впровадженню самоцензури медіа, підвищенню медіа-грамотності населення й дотриманню національного законодавства.