Вплив строків сівби на вегетативні ознаки пшениці озимої в умовах Полтавської області

Проведено дослідження щодо вивчення рівня прояву ознак вегетативної частини рослин пшениці м’якої озимої залежно від строків сівби в умовах Полтавської області. Дослідження здійснювалося протягом 2019–2020 років у лабораторних і польових умовах Навчально-виробничого центру селекції та насінництва польових культур Полтавського державного аграрного університету (Полтавський район). Матеріалом дослідження обрано 75 зразків сорті та селекційних ліній пшениці м’якої (Triticum aestivum L.) озимої селекції ПДАУ й інших селекційних установ. Зразки пшениці м’якої озимої досліджувалися за такими веге-тативними ознаками: висота рослин; товщина соломини другого міжвузля; кількість міжвузлів; довжина верхнього та нижнього міжвузлів; довжина колоса; маса рослини і стебла. Виконуючи загальну характеристику властивостей щодо формування ознак вегетативних органів і їх мінливість, необхідно з ауважити, що вони, звісно, під впливом стресових кліматичних умов змінюються. При цьому, деякі ознаки зберігають певні закономірності, що можуть бути використані в сучасній технології селекційного процесу задля підвищення врожайності рослин в умовах зміни клімату. Доведено, що відмінні строки сівби мали незначний вплив на формування таких ознак: товщину соломини другого міжвузля, кількість міжвузлів, довжину колоса, масу стебла. Отже, вони є генетично детермінованими та за пізнього строку сівби мають резерви з пошуку і добору генотипів за товщею соломини другого міжвузля, більшою довжиною колоса, оптимальною кількістю міжвузлів і масою стебла. Також визначено, що довжина верхнього та нижнього міжвузля за пізнього строку сівби незначно зменшують свій рівень формування, а маса рослини, навпаки, – збільшує. Отримана інформація є важливою в селекційному процесі пшениці м’якої озимої, вивченні вихідного матеріалу та плануванні схрещувань.