Мемуари української інтелігенції Галичини як джерело до вивчення повсякдення учнів середніх шкіл кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Метою статті є дослідження інформаційного потенціалу мемуаристики української інтелігенції Галичини кінця ХІХ ст. щодо проблем тогочасного шкільництва, стосунків між учнями і організації побуту та дозвілля українських гімназистів. Методологія вивчення мемуарів як історичного джерела у даному дослідженні базується на загальнотеоретичних методах класифікації, критичності, систематизації та узагальнення, а також контент-аналізі, який формалізує текст та дає можливість проаналізувати велику кількість інформації зі спогадів, виділивши найчастіше згадувані моменти з років навчання та специфіку смислового наповнення спогадів про цей період у житті. Біографічний метод дозволяє розглядати мемуари не лише як «свідчення про себе та пережите», а й як дискурсивний майданчик про тогочасні суспільні стратегії та повсякденні практики. Наукова новизна роботи полягає у тому, що в центрі дослідження поставлене повсякденне життя учнів галицьких гімназій. При цьому повсякдення розглянуто крізь призму спогадової літератури, яка надає можливість простежити індивідуальне сприйняття «Габсбурзької доби» у середніх школах. Висновки. Спогади української інтелігенції Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст. володіють значним інформаційним потенціалом. Саме мемуари, хоч і написані у дорослому віці, дають можливість «поглянути» на тогочасні учнівські середовища та їхні проблеми «зі середини». Мемуари значно доповнюють офіційні документи (річні звіти, законодавчі, установчі та нормативно-правові документи, вимоги), статистику та переписку між дирекцією гімназій, Крайовою шкільною радою та Міністерством віровизвань і освіти. Мемуарна література найкраще висвітлює повсякденне життя у широкому розумінні цього поняття, яке включає не тільки матеріально-побутові умови та дозвілля, а й формування цінностей та уявлень про себе, родину, оточення, державу, осмислення життєвих обставин, систему відносин. Зважаючи на те, що українська інтелігенція означеного періоду навчалася у різних гімназіях краю (у Львові, Тернополі, Бережанах, Дрогобичі, Золочеві, Станіславі, Яворові та ін.), то порівняння їхніх спогадів дасть можливість показати загальну картину шкільництва в Галичині та виділити спільні та відмінні риси повсякденного досвіду гімназистів, що могли залежати від керівництва навчальних закладів, міста, соціального походження учнів, етнічних пропорцій учнів в класі, основної мови викладання.