Abstract
Досліджується творчість француженки болгарського походження Юлії Крістевої, що сприймається як органічна частина французької культури. Проте в самій Франції її статус не настільки однозначний. Крістева не тільки не відкидає своєї чужості у французькій мові та культурі, а й усіляко намагається осмислити цей стан. Чужість розглядається тут на онтологічному, гносеологічному і художньому рівнях. Як художній об’єкт обраний роман „Смерть у Візантії” – твір, який нарочито використовує форму детективного і навіть поліцейського роману, майстерно поєднуючи її з жанром історичного роману і по-новороманістськи граючи наративними точками зору.