Abstract
Зроблено спробу застосувати поширену концепцію метадрами та метатеатральності, розроблену щодо драматургії, до явищ кінематографу. Зачіпається проблема театральності у кіноестетиці та історії світового кіно. Матеріалом дослідження є витвори вітчизняного дитячого кінематографу 1960–1980-х років, насамперед стрічки Ролана Бикова („Сім няньок”, „Айболіт-66”, „Автомобіль, скрипка і собака Клякса”). Аналізуються різноманітні прояви метатеатральності у кінофільмах „Мама”, „Пригоди Буратіно”, „Нові пригоди капітана Врунгеля”, „Веселе сновидіння, або Сміх і сльози”, кінодилогії про Петрова і Васєчкіна тощо. Досліджуються також явища метаперсонажності (персонаж, який усвідомлює себе персонажем) у дитячих фільмах. Прояви метадраматичного урізноманітнюють кінотекст, привносять яскраву ігрову стихію, створюють атмосферу театральності, карнавальності, святковості. Метадраматичність змушує глядача замислитись над естетичними проблемами, зокрема, мистецькою умовністю, межами між мистецтвом („екраном”) і дійсністю („глядацьким залом”), їх розширенням і навіть руйнуванням. Прийоми метадрами сприяють зближенню естетики кіно і театру.