Abstract
Висвітлено роль письменницьких поколінь у генераційному романі, а саме покоління 68-го та 89-го років. Покликаючись на сучасні літературознавчі праці вчених (А. Ассманн, Д. Чугунова, Н. Леонгард, Х. Кеніга та ін.), досліджено, що належність німецькомовних письменників до різних поколінь проявляється у відмінних поглядах на пережите, зокрема на Другу світову війну та націонал-соціалістичне минуле Німеччини. Кожна з цих генерацій по-своєму усвідомлює виклик історії та прагне переосмислити найсумніші її сторінки, опираючись на власний досвід та переконання. На основі аналізу генераційних романів М. Марон (нар. 1941 р.) „Листи Павла” та Т. Дюкерс (нар. 1968 р.) „Небесні тіла” виявлено, що письменниці належать до різних генерацій, проте в обидві задаються питаннями пам’яті поколінь, відповідальності та вини німецького народу в скоєних злочинах під час Другої світової війни, ставлячи при цьому різні акценти. Застосовано культурно-історичний та порівняльний методи, важливе місце відведено біографічному аналізові.