Abstract
Вступ. Однією із найважливіших складових публічного управління в галузі надрокористування є регулювання державою рентних платежів за користування надрами, діюча методологія якого в Україні потребує вдосконалення. Показано, що геолого-технологічні параметри цінності руд мають різні фізичні за природою показники і не можуть бути використані для оцінки руд з метою оподаткування. Запропоновано методику визначення грошової цінності різних родовищ та алгоритм такої оцінки як складових інноваційної методології регулювання рентних платежів за користування надрами.Проблематика. Методи, за якими в Україні розраховують вартість видобутих корисних копалин, а саме: за фактичними цінами реалізації (що часто неможливо, як, наприклад, для бідної залізної руди гірничо-збагачувальних підприємств, з причин її фактичної відсутності на ринку); за розрахунковою вартістю (що взагалі абсурдна ідея з точки зору ринкової економіки), не дозволяють державі об’єктивно визначати геолого-технологічно та економічно обґрунтовану рентну плату за користування надрами. В результаті у Податковий кодекс України закладено абсурдно градуйовану норму рентної плати в залежності від світової ціни на залізорудну сировину, що нічим не обґрунтовано і має суб’єктивний характер.Мета. Розробка інноваційної методології, яка дозволить державі здійснювати геологічно та економічно обґрунтоване регулювання рентних платежів за користування надрами.Матеріали і методи. Комплексне геолого-геохімічне та геолого-технологічне дослідження двох геолого-промислових типів залізних руд: 1) природно-багатої гематитової (мартитової) руди; 2) силікат-магнетитових бідних руд залізистих кварцитів з родовищ Кривбасу. Критичний аналіз літератури з питань законодавчого регулювання платежів за користування надрами в Україні тощо.Результати. Запропоновано розроблену інноваційну методологію геолого-технологічно та економічно обґрунтованого регулювання рентних платежів за користування надрами на прикладі відомих залізорудних родовищ та гірничо-збагачувальних підприємств України.