Abstract
Дана стаття має методичну направленість, в якій обговорюються особливості використання шліхо-мінералогічних методів при пошуках корінних і розсипних родовищ алмазів. Розглянуті ключові моменти теорії формування осадових колекторів, які вміщують ореоли розсіювання мінералів-супутників та розсипи алмазів. Показано, що у зв’язку з циклічністю седиментогенезу в алмазоносних регіонах під час формування ореолів відбувається перевідкладення, часто неодноразове, асоціацій кімберлітових мінералів, унаслідок чого в первинному заляганні вони трапляються не так часто. Чергування циклів седиментогенезу і повторне відкладення мінералів із більш ранніх колекторів у знову сформовані відклади призводить до того, що в ореолах і розсипах накопичується матеріал різних епох розмиву кімберлітів. Співвідношення й абсолютні вмісти різних генерацій мінералів в ореолах можуть бути абсолютно різними. Цими параметрами визначається ступінь контрастності конкретного ореолу, а отже, рівень ефективності пошуків.Розглянуті пошукові ситуації в різних алмазоносних провінціях – Анголі, Бразилії, Саха-Якутії, Україні, а також обговорюються особливості шліхо-мінералогічних пошуків у цих регіонах. Наведені загальні принципи використання мінералогічних методів у різних ландшафтно-геологічних умовах територій.Надано рекомендації щодо проведення комплексу робіт для підготовки мінералого-палеогеологічної основи до прогнозної карти. Зазначено, що для цього необхідно виконати комплекс досліджень, який містить вивчення типоморфізму індикаторних мінералів, літолого-фаціальних і речовинних особливостей теригенних відкладів, що їх вміщують, а також провести палеогеологічні і палеогеографічні реконструкції.