Abstract
Дослідження проведені в межах залізорудного кар’єру “Південний” (м. Кривий Ріг) з метою в подальшому комплексного й ефективного використання техногенно перетворених ділянок надр і земної поверхні Кривбасу. Наведено короткий огляд досягнень попередніх дослідників. Застосовано загальноприйняті методи досліджень. Виконано фіксацію елементів залягання у відносно непорушених невеликих за розмірами блоках (далі – блоках або блочках) кварцитів і сланців саксаганської світи (ціликах) та в блочках розмежування ціликів – техногенних нагромадженнях. У відносно непорушених блочках кварцитів замірялися такі елементи для смугастості, сланцюватості, лінійності за мінеральними агрегатами, осями складчастих форм, штрихами, борознами тощо. Серед техногенних нагромаджень (осипів, насипів і заповнених штучних порожнин) за ступенем структуризації спостережено неструктуровані та різною мірою структуровані. В межах останніх зафіксовано шаруватість, механічну сланцюватість та лінійність. Фактичний матеріал про розміщення структурних елементів опрацьовано за допомогою програми StereoNett 2.46, а також зроблено розрахунки зміщень блочків досліджуваних утворень.З’ясовано, що становлення системи блочків кар’єру “Південний” відбувалося в умовах їх обертання як по вертикальній, так і по горизонтальній осях.Виникнення новоутворених площин техногенних нагромаджень відбулося з успадкуванням існуючої в ціликах структурної анізотропії зі створенням власної стратифікації. Отже, досліджувана система “блочки ціликів – техногенні нагромадження” розвивалася і формувалася як цілісний об’єкт взаємоузгоджено роками – десятиліттями в поверхневих умовах.Перетворення техногенних нагромаджень, їх “добудова”/структуризація, внаслідок яких відновлюється цілісність порушених і зниклих ділянок геологічного об’єму, є конструктивними явищами. Вони практично є природною лабораторією процесів формування структурно-текстурних елементів у сипких нагромадженнях. Їх відстеження в часі дало б змогу фактично спостерігати процеси самостворення/відтворення сучасних техногенно-природних об’єктів.Ранжування структурних новоутворень та їх еколого-техногенної стійкості в техногенних нагромадженнях може бути застосовано як один з критеріїв оцінки асиміляційного потенціалу цих нагромаджень та сприятливості для господарського освоєння.