Abstract
Аутигенні карбонатні мінерали разом з глинистою речовиною відіграють провідну роль у цементації теригенних фанероморфних (зернистих) порід. Вивчення закономірностей карбонатного аутигенезу має першочергове значення для нафтогазової геології. Через різку зміну тектонічного режиму на катагенетичну зональність регіонально накладається дислокаційний епігенез. Як і катагенез, він має регіональний характер, але інтенсивність його, як у розрізі, так i латерально, варіює у широких межах, визначаючись насамперед зсувною тектонікою. Найбільш яскравим індикатором цієї кардинальної зміни є заміщення анкериту сидеритом. Найважливішою особливістю сидериту є наявність у різному ступені вираженого штрихування, що властиве зсувним пластичним (мікро)деформаціям. Це, з одного боку, дозволяє розглядати пізньоепігенетичний сидерит як тектонофізичний індикатор, а з іншого – свідчить про кардинальну заміну тектонічного режиму, завдяки чому катагенез замінюється дислокаційним епігенезом. Це дозволяє зробити виключно важливі висновки для з’ясування механізмів формування покладів нафти і газу взагалі та в глибокозалягаючих комплексах зокрема.