Abstract
Динаміка обсягів промислових запасів вуглеводнів родовищ України, як ресурсної бази їх видобування, за останні два десятиліття має тенденцію до суттєвого зменшення. Основними причинами є недостатньо виважена державна політика з регулювання раціонального використання надр, дефіцит високопрофесійних фахівців у топ-менеджменті нафтогазопромислової галузі, відсутність наукового обґрунтування та супроводу геологорозвідувальних робіт і видобування нафти і газу тощо.У нарощуванні промислових запасів вуглеводнів і збільшенні їх видобування важлива роль належить прогнозуванню нафтогазоносності надр і регулюванню раціонального надрокористування з позицій сучасної парадигми регенерації покладів, а саме:– періодичної переоцінки регенерованих запасів покладів вуглеводнів, насамперед значних за початковими запасами, визначення їх приросту та залучення до розробки;– запровадження наукових досліджень з вивчення просторових і часових закономірностей регенерації флюїдних систем покладів у нафтогазоносних регіонах;– підготовки та впровадження нормативно-правових документів регулювання раціонального використання нафтогазоносних надр відповідно до встановлених закономірностей регенерації покладів: регламентів виконання гідродинамічних досліджень покладів у свердловинах і фізико-хімічних досліджень пластових флюїдів; вимог і порядку оперативної та періодичної переоцінки промислових запасів; вимог, регламентів і правил раціональної розробки покладів вуглеводнів тощо.Рекомендовано організаційні заходи щодо реалізації запропонованих кроків.Видобувні промислові запаси покладів вуглеводнів можуть бути збільшені як мінімум на 25–30 % у короткостроковій перспективі без значних капітальних витрат і відкриття нових родовищ. Обсяги щорічного видобутку можуть перевищувати 3,5–4 млн т нафти з конденсатом і 30–35 млрд м³ газу. Це суттєво компенсуватиме імпорт вуглеводнів для підсилення енергетичної стійкості України.