Abstract
У статті проаналізовано опубліковані та нові фондові фактичні матеріали, які безпосередньо стосуються динаміки верхніх горизонтів земної кори та поверхні літосфери Інгульського мегаблоку Українського щита, яка впливала на динаміку гідро- та газової сфер і, як наслідок, на формування промислової ендогенної уранової мінералізації. Західним обмеженням Інгульського мегаблоку є Бузько-Миронівська, а східним – Криворізько-Кременчуцька зони глибинних розломів, які контролювали протягом пізнього архею – раннього протерозою велику площу, на якій в процесі часткового плавлення базитової кори в межах РТ-впливу мантійних осередків утворювалися плагіограніти та накопичувалися відклади інгуло-інгулецької та бузької серій. Подальші процеси регіонального (кіровоградський комплекс) та локального (новоукраїнський комплекс) гранітоутворення суттєво вплинули на накопичення в останніх понадфонового вмісту урану, особливо у реоморфічних гранітах. Найбільш значущими у цьому аспекті є граніти новоукраїнського комплексу, формування яких відбувалося за умов функціонування поліструменевих теплових потоків з палінгенно-анатектичною перекристалізацією більш ранніх гранітоїдів і нижніх горизонтів порід інгуло-інгулецької та бузької серій. За умов активних ізостатичних здіймань Новоукраїнського гранітоїдного масиву, які супроводжувалися виникненням крихких деформацій, утворювалися тектоно-метасоматичні зони натрієвого ряду, зростала динаміка гідротерм і відбувалася локалізація в цих зонах урану у полімінеральних асоціаціях на різних рудоконцентруючих глибинних рівнях (у діапазоні 2–4 км) з формуваням родовищ і рудопроявів натрій-уранової формації.