Abstract
Досліджено теоретико-методологічні засади інтеграції цінності послуг лісових екосистем у систему фінансово-економічних показників лісогосподарських підприємств України в умовах сучасної полікризи. Обґрунтовано, що традиційна модель оцінювання ефективності діяльності підприємств лісового сектору, орієнтована переважно на показники заготівлі та реалізації деревини, не забезпечує адекватного відображення реальної економічної цінності лісових екосистем і формує методологічну пастку економічної редукції природного капіталу. В умовах поєднання воєнних, кліматичних, енергетичних, інституційних та економічних криз лісові екосистеми виконують критично важливі функції забезпечення екологічної безпеки, депонування вуглецю, стабілізації водного режиму, підтримання біорізноманіття, підвищення стійкості соціо-еколого-економічних систем, а також екологічного туризму і рекреації.
У статті систематизовано наявні підходи до економічного оцінювання екосистемних послуг, природного капіталу та ESG-інтеграції до фінансової звітності. На основі класифікації CICES та принципів SEEA Ecosystem Accounting запропоновано економіко-функціональну типологію послуг лісових екосистем, що враховує можливості їх фінансової інтерпретації та капіталізації. Виокремлено прямо монетизовані, опосередковано монетизовані та стратегічні екосистемні активи, які формують довгострокову економічну цінність лісового сектору.
Оцінено вплив полікризи на функціонування лісогосподарського сектору України та визначено ключові фактори деградації природного капіталу. Доведено, що відсутність механізмів монетизації екосистемних послуг призводить до системного недооцінювання економічних втрат і викривлення фінансової результативності підприємств. Обґрунтовано доцільність інтеграції екосистемних активів у фінансово-економічну систему управління через розвиток вуглецевих ринків, механізмів платежів за екосистемні послуги, зелених облігацій, ESG-фінансування та природно-орієнтованих інвестицій.
Запропонований підхід формує підґрунтя для переходу від ресурсно-сировинної моделі лісокористування до моделі управління мультифункціональним природним капіталом, що сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості лісового сектору, удосконаленню системи стратегічного управління та зміцненню антикризової стійкості лісогосподарських підприємств України.